Мазур Павло Валерійович

Народився 1984 року в місті Херсон. Закінчив навчання в Херсонському центрі освіти молоді та дорослих Херсонської міської ради, служив у лавах збройних сил. Кандидат в майстри спорту з рукопашного бою, входив до складу збірної команди України. З майбутньою дружиною познайомився 2006 року. 2010-го зіграли весілля.

З початком подій на Майдані хотів їхати до Києва — дружина ледь вмовила.

У часі війни з червня 2014-го — рядовий міліції, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон»; 2-га рота. Від родини приховував що пішов добровольцем.

У серпні 2014 року брав участь у боях за визволення Іловайська. Під час захоплення депо в Іловайську зламав надп'ятково-гомілковий суглоб. Але не зізнався в цьому, і ще три дні брав участь у боях. Коли вже не міг ходити, спирався на автомат.

29 серпня 2014 виходив з оточення з-під Іловайська у складі північної колони українських військ. Разом з побратимами був на пікапі Nissan, за кермом якого був Володимир Тугай. Шалений обстріл української колони почався після проходу першого кільця оточення росіян. Навколо пікапа вибухали бронемашини та мікроавтобуси, проте той зміг доїхати до пагорба неподалік Новокатеринівки, в якій були деякі українські сили. У заднє праве крило автомобіля влучила граната з підствольного гранатомета й відірвала Павлові ногу по коліно. Дмитро Пелипенко наклав джгут на ногу Павла. Пікап тим часом спустився з пагорба, в'їхав на околицю села та став паркуватися у двір. Побратими Павла деякий час вели бій, намагаючись придушити російську вогневу точку на пагорбі, врешті їм це вдалося. Бійці Збройних сил дали «Буторфанол», який одразу вкололи Мазуру для полегшення болю. Через хвилину Павло заснув і вже не прокинувся, втративши багато крові та зазнавши больового шоку.

Вдома залишились батьки; дружина Дар'я та син Олександр 2011 р.н.

5 вересня 2014 року похований у Херсоні, кладовище Геологів, меморіал пам'яті загиблих бійців АТО