Манулов Сергій Федорович
Сергій Манулов народився 1981 року в селі Оксамитне Болградського району Одеської області. Закінчив Оксамитненську загальноосвітню школу. 2000 року був призваний на строкову військову службу в лавах Збройних Сил України, служив у Болграді. Закінчив школу прапорщиків у Миколаєві. Здобув професію в агротехнікумі. Служив на посаді механіка в госпіталі. 2002 року одружився.
З лютого 2007 року служив у Дніпропетровській десантній бригаді. За час служби здійснив 34 стрибка з парашутом.
Старший прапорщик, технік батареї 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.
За словами товаришів по службі, Сергій Манулов був «техніком від Бога», міг впоратись із технікою будь-якої складності. Сергія не відправляли в зону бойових дій, бо він був потрібний у місці базування частини, але він сам зголосився поїхати на ротацію.
13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.
14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.
Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту — загинули. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.
Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.
28 липня Сергія поховали на кладовищі села Оксамитне Болградського району.
Залишилися батьки Наталя Володимирівна та Федір Федорович Манулови, дружина Катерина та син Максим 2011 року народження. Після смерті Сергія Катерина з сином переїхала з смт Гвардійського у місто Дніпро, працює кухарем у військовій частині.