Майборода Володимир Анатолійович «Май»

Майборода Володимир Анатолійович
Дата та місце народження: 9 липня 1967 р., м. Мелітополь, Запорізька область
Дата та місце смерті: 8 квітня 2018 (50 років) с. Зайцеве, Бахмутський район, Донецька область
Місце поховання: смт Переможне, Якимівський район, Запорізька область
Звання: Старший прапорщик
Посада: Заступник командира взводу
Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада
Обставини смерті: 8 квітня 2018 р. біля с-ща Жованка, що входить до складу смт Зайцеве, перебуваючи у секреті, група Мая помітила ДРГ противника. Командир прийняв рішення розділитися і атакувати нечисленного ворога. Двоє бійців заходили з одного боку, Май пішов з іншого, але підірвався на міні. Почувши вибух, противник почав втікати, українські захисники автоматними чергами знищили двох бойовиків (підтверджено противником). Побратими шукали командира до темряви, повернулись наступного дня, але не знайшли. 13 квітня вороги повідомили, що знайшли тіло в стороні від місця вибуху, — Володимир намагався повзти, помер від поранень і втрати крові. 15 квітня загиблого військовослужбовця передали українській стороні на КПВВ Мар'їнка. Сімейний стан: Залишились мати, дружина, донька і внук.

Народився 1967 року в місті Мелітополь (Запорізька область). Дитинство пройшло в селищі Переможне (Якимівський район). Одружився, переїхав до Мелітополя.

Навесні 2014 року брав участь у діяльності Самооборони Мелітополя — чергував на блокпостах на кримському та донецькому напрямках. З літа 2015-го проходив службу в батальйоні НГУ «Донбас», визволяв Широкине. У жовтні 2016 року з побратимами перейшов у 16-й батальйон 58-ї бригади, воював в Авдіївці, брав участь у блокаді торгівлі з ОРДЛО. З травня 2017 року служив у 3-му батальйоні 72-ї бригади, воював в авдіївській промзоні, на шахті «Бутівка».

Коли 72-гу вивели на ротацію — перейшов у 24-ту бригаду, щоб бути на передовій; старший прапорщик, заступник командира взводу розвідки.

8 квітня 2018 року біля селища Жованка — входить до складу смт Зайцеве — перебуваючи у «секреті», група «Мая» помітила ДРГ терористів. Командир вирішив розділити групу й атакувати. Двоє бійців заходили з одного боку, Володимир пішов з другого, але підірвався на міні. Почувши вибух, терористи почали втікати, українські вояки автоматними чергами знищили двох (це підтвердив противник). Побратими шукали командира до темряви, повернулися й наступного дня, але не знайшли. 13 квітня вороги повідомили, що знайшли тіло в стороні від місця вибуху — Володимир намагався повзти, але помер від поранень і втрати крові. 15 квітня загиблого передали українській стороні на КПВВ «Мар'їнка».

Похований у селищі Переможне.

Без Володимира лишились мама, дружина, донька та внук.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 9, місце 15.