Литвинський Юрій Олексійович «Монгол»
Дата та місце смерті: 10 серпня 2014 (46 років) с. Полтавське, Амвросіївський район, Донецька область
Місце поховання: м. Київ
Звання: Полковник резерву
Посада: Заступник командира батальйону з озброєння - начальник технічної частини
Обставини смерті: Як повідомив командир батальйону майор резерву Семен Семенченко, група з 15 бійців, у складі якої перебував Немо, рухаючись попереду колони, виявила на мосту, через який пролягав шлях з Іловайська, ознаки мінування – підозрілі дроти. Гвардійцям вдалося запобігти підриву моста, але вони потрапили під обстріл із великокаліберних снайперських гвинтівок і кулеметів. Під час бою диверсанти були відкинуті, але полковник Юрій Бойко, підполковник резерву Юрій Літвінський і старший солдат резерву Роман Мотичак полягли, ціною свого життя забезпечивши просування батальйону та врятувавши десятки товаришів.
Народився 3 листопада 1967 року в Києві. Батько, Олексій Павлович, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалід 2 групи; один з небагатьох живих свідків перших випробовувань ядерної зброї СРСР на Новій Землі, мама Любов Юхимівна працювала бухгалтером-економістом Київського заводу шампанських вин «Столичний».
1984 року закінчив київську середню школу № 117 імені Лесі Українки. 1988 року закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище, в складі групи радянських військ служив у східній Німеччині, по тому — на Далекому сході та Київському військовому окрузі. 2004 року за вислугою років звільнився — з посади заступника командира рухомого командного пункту ГШ ЗСУ. Займався садівництвом, вибудував дачу.