Луцько Богдан Вікторович

Народився 1981 року в селі Гульськ (Новоград-Волинський район, Житомирська область). Також місцем народження зазначається Селець Народицького району Житомирської області; а після вибуху на Чорнобильській АЕС переїхали в село Гульськ. Закінчив гульську школу. Вступив до Рогачівського технікуму, але не закінчив — був призваний до лав Збройних Сил України. Демобілізувався; створив родину.

У часі війни — доброволець; кулеметник, 30-та окрема механізована бригада.

5 серпня 3 БМП та 1 танк зайняли висоту поблизу Никифорового, керував блокпостом старший лейтенант Артем Абрамович, ще за кілька кілометрів розміщено ще два блокпости.

12 серпня на блокпост лейтенанта Абрамовича відійшли 1 танк і 2 БМП з сусіднього блокпоста. Із штабом зв'язатися не вдалося. Після «наради лейтенантів» вирішили прориватися до своїх на Міусинськ, куди й прибули. Старший лейтенант, що керував у Міусинську, наказав повернутися на висоту та захищати тил бригади.

Після зайняття попередньої позиції побачили, як з півдня почався обстріл «Градами», проте ракети пролетіли далі. Почала стріляти ворожа артилерія. Запросивши в штабу артилерійську допомогу, почули відповідь: «Снарядів немає». Незабаром на блокпост вийшли 4 танки, перший з яких був Т-64 з білими смугами, як в українських, з другого напрямку наступала піхота терористів. Після перших пострілів у одного танка заклинило гармату, на той час уже були підбиті 2 БМП. Абрамович наказав підлеглим відходити, сам лишився прикривати відступ.

12 серпня 2014 року танк Т-64, екіпаж якого: старший лейтенант Артем Абрамович — командир танку, сержант Ярослав Антонюк — механік-водій, та солдат Петро Барбух — навідник, вступив у двобій з російським Т-72. У двобої танки таранили одне одного. Український екіпаж відтоді вважався зниклим безвісти. У бою знищено 2 танки Т-72, українські сили втратили Т-64 — Абрамович, Антонюк, Барбух та БМП-2 — загинули прапорщик Дмитро Руденко та сержант Богдан Луцько.

Група, яку прикривав екіпаж Абрамовича, дісталася до Міусинська. Більшість учасників бою залишилися живими та повернулися додому.

24 листопада 2014-го рештки знайшли на полі бою пошуковці Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») і привезли до Запоріжжя.

Упізнаний за експертизою ДНК, похований 11 вересня 2015-го в селі Гульськ.

Без Богдана лишилися батьки, дружина Ольга, донька Богдана 2003 р.н. та син Олександр 2006 р.н.