Лущик Микола Григорович

Народився 22 травня 1976 року в селі Тютюниця Корюківського району Чернігівської області. Доброзичливий хлопчик зростав у мирі, гармонії, оповитий любов'ю і теплом родинного вогнища. Дисциплінований і відповідальний з дитинства. Микола був звичайним хлопцем, любив рибалку, збирати в лісі гриби та ягоди, а найбільша мрія — стати трактористом та вирощувати хліб. Його мрія збулася після закінчення Тютюницької 8-річної школи, бо в 1993 він вступив до Дігтярівського аграрного училища(Дягтярівське ПТУ № 32 (тепер — Дігтярівський професійний аграрний ліцей)), де здобув професію «тракториста, слюсаря та водія».

Закінчивши навчання, повернувся в рідне село і пішов працювати до місцевого сільгосппідприємства. Працював не довго, бо прийшов час служити в лавах Збройних сил України.

Після закінчення служби знову повернувся в рідне село

З 1997 по 2004 рік працював у Корюківському держлісгоспі.

З 2007 року по 2011 був працівником ТОВ"ВУД ІНДУСТРІІ".

З 2011 року і до мобілізації працював в ДП «Корюківський лісгосп»

19 березня 2014 року Микола був призваний на військову службу в першу хвилю мобілізації, він пішов не вагаючись, бо розумів чітко — Батьківщині потрібен захист. Після навчальної військової підготовки в Гончарівському в червні 2014 року був направлений в зону АТО навідником 3-го танкового взводу 1-танкової роти 1-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади. Микола захищав цілісність своєї Батьківщини на території Луганської області.

22 серпня 2014 року під час мінометного обстрілу Лущик Микола Григорович загинув біля смт Біле Лутугинського району під Луганськом. Разом з ним в танку поліг механік-водій Максим Андрейченко, командир екіпажу Т-64БМ «Булат» Володимир Клименко залишився тяжкопораненим.

Похований 28 серпня 2014-го в с. Тютюнниця Корюківського району Чернігівської області.

Без Миколи лишились мама, два брати.