Ложешніков Володимир Іванович «Ест»

Ложешніков Володимир Іванович
Дата та місце народження: 23 травня 1962 р., м. Воркута, РРФСР
Дата та місце смерті: 31 серпня 2014 (52 роки) Помер від поранень
Місце поховання: с. Свидівок, Черкаський район, Черкаська област, Черкаський район
Звання: Солдат резерву (капітан міліції у відставці)
Посада: Старший оператор протитанкового взводу
Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»
Обставини смерті: Брав участь у боях за Іловайськ (Донецька область), разом із бойовими побратимами потрапив у оточення. Перше легке поранення він отримав у Іловайську 18 серпня, а друге важке – 29 серпня в Червоносільському Амвросіївського району під час обстрілу російськими військовими. Помер об 11 годині ранку 31 серпня, в населеному пункті Кутейникове, вже перебуваючи у полоні. Тіло було кинуто росіянами на полі неподалік місця, де ночували полонені бійці батальйону Донбас. 2-го вересня тіло Еста разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний родичами та похований 06 вересня 2014 р.

Його батьки були робочими. 1979 року закінчив школу в Псковській області, служив в РА, з 1984-го в органах МВС СРСР. 1989 року з відзнакою закінчив Талліннську спеціальну школу міліції, 1997-го — Національну академію ім. Ярослава Мудрого. З 1990 року працював в Черкасах у підрозділах карного розшуку, був замісником начальника відділу карного розшуку Соснівського району Черкас. Після звільнення із міліції займався підприємництвом. Кандидував в депутати до Черкаської міської ради.

Після початку російсько-української війни з іншими волонтерами займався формуванням загонів самооборони в Черкасах.

Доброволець, старший оператор протитанкового взводу, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

Першого поранення зазнав у Іловайську 18 серпня. Брав участь в «лобовій» атаці на «Таврії» з гранатами танкових підрозділів російських частин. Важкопоранений 29 серпня в Червоносільському Амвросіївського району під час обстрілу російськими терористами. Помер 31 серпня в Кутейниковому, перебуваючи у полоні терористів. Смерть настала не від отриманих ран — від байдужості російських військових лікарів. Ложешнікову не ввели антисептики, почалась гангрена, через дві доби він помер.

Вдома лишилася дружина та троє дітей. Похований в селі Свидівок Черкаського району.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 3, місце 11.