Ляшко Андрій Андрійович «Нац»

Ляшко Андрій Андрійович
Дата та місце народження: 31 серпня 1974 р., с. Рябушки, Сумська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (39 років) с. Червоносільське, Донецька область
Місце поховання: с. Рябушки, Сумська область
Звання: Солдат резерву
Посада: Командир відділення
Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»
Обставини смерті: Загинув ранком 29-го серпня 2014 року на під'їзді до с. Червоносільське, коли вистрибував з вантажівки, в якій їхав. Куля потрапила в серце. (При під'їзді до села Червоносільського були обстріляни російськими військовими. Нацик, як старший віддав команду покинути машину та бігти в укриття. Нацик біг попереду своїх бійців. Хлопці побачили, як він впав, підбігли до нього і перевернувши, розстібнули броніжелет та побачили вхідний отвір над серцем. Нацик загинув.) 3-го вересня тіло Наца разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 28 січня 2015 року.

Працював у царині промислового альпінізму. З початком Революції Гідності долучився до лав «Правого сектора». Навесні 2014-го пішов добровольцем, розвідник, командир 4-го відділення 3-го взводу 3-ї роти, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Нац».

Брав участь у боях за Попасну, Лисичанськ. 29 серпня 2014-го підрозділ здійснював операцію зі знешкодження терористів, вранці на під'їзді до села Червоносільське загинув, коли переміщався з вантажівки, якою їхав — куля влучила в серце. Вояків обстріляли російські військовослужбовці. «Нацик» віддав команду відділенню покинути машину та бігти в укриття, сам побіг попереду бійців. Вояки побачили, як він упав, перевернувши та розстебнувши бронежилет, помітили вхідний отвір над серцем.

3 вересня тіло Андрія разом з тілами 96 інших полеглих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невпізнаний захисник України.

Упізнаний за тестами ДНК, перепохований 28 січня 2015-го в Рябушки.

Без Андрія лишилися мама Валентина Іванівна та брати Олексій і Олександр.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 8, місце 19.