Кислицький Олег Володимирович

Народився 1983 року в селі Молога (Білгород-Дністровський район, Одеська область); закінчив мологівську школу. З 2002 по 2006 рік проходив службу в ЗС України, брав участь у миротворчих операціях за межами України — республіка Ірак. У 2006 році почав службу у Білгород-Дністровському прикордонному загоні ДПС України. Сержант в/ч 2197 Державної прикордонної служби (Білгород-Дністровський прикордонний загін).

Загинув 6 серпня 2014 року під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Під час прориву колона потрапила під обстріл. Усі бійці, які були в колоні, під час обстрілу позістрибували з машин і розбіглись по лісосмугах. Кислицький уже до того був поранений у ногу. Він був один з тих, хто відступав до лісосмуг. Машина, на якій він їхав, була розбита вщент. У певних джерелах місцем смерті зазначається Довжанське.

21 серпня телефон Олега знову з'явився у мережі; відповів незнайомий чоловік та повідомив, що на відстані більше 3 км від села Нижній Нагольчик він знайшов тіло загиблого прикордонника, яке і поховав в цьому ж селі.

Довгий час вважався зниклим безвісти. В серпні 2015-го ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»); впізнаний за експертизою ДНК.

Похований 21 жовтня 2015 року в рідному селі на Одещині.

24 грудня 2015-го нагороду вручили Олеговій мамі.