Кифоренко Борис Борисович

Кифоренко Борис Борисович
Дата та місце народження: 11 квітня 1974 р., м. Вінниця
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (40 років) с. Новокатеринівка, Донецька область
Місце поховання: смт Авангард, Овідіопольський район, Одеська область
Звання: Полковник
Посада: Командир полка
Підрозділ: 121-й окремий лінейно-вузловий полк зв'язку
Обставини смерті: Загинув 29 серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т.зв. Зеленим коридором на дорозі в районі с. Новокатеринівка Був у командирському уазику. Разом з ним також був майор Гладков Андрій Валерійович, капітан Світличний Олександр Григорійович та водій, який залишився живим. Попереду нього також рухався БТРі зв'язку пiд номером 004. БТР підбили і весь екіпаж згорів: солдат Солодовнік Евген Олегович, механік-водій, молодший сержант Юрковець Ігор Володимирович, та майор Губа Яків Миколайович. 2 вересня 2014 р. тіло Кифоренко Б.Б. разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Народився у Вінниці 11 квітня 1974 року. Ріс і навчався у селі Демівка Чечельницкого району. Батько, Борис Микитович, працював в ракетній частині поблизу села. Мати, Ірина Василівна, була завучем в школі.

Закінчив Київський військовий інститут управління і зв'язку (1996) та Національний університет оборони України ім. Івана Черняховського (2004). Службу проходив у Одесі на різних посадах у військових частинах А4139, А3714, А2171. У 2014 році призначений на посаду командира 121-ї бригади зв'язку (в/ч А1214). Разом з підлеглими проходив службу в зоні проведення АТО.

Загинув смертю хоробрих 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ, під Новокатеринівкою. За словами співслужбовців, яким вдалося вижити, у його УАЗ, який рухався головним в колоні техніки, потрапив ворожий снаряд. Тоді ж загинув майор Андрій Гладков і капітан Олександр Світличний. Поранений водій підповз до командира та хвилин 15 вони ще розмовляли, поки до УАЗа не під'їхала російська БМП-2, десантники з російськими шевронами на рукавах пораненим зв'язали руки скотчем та кинули напризволяще, поїхавши далі. Помирати під палючим сонцем довелося 4 години.

Похований в передмісті Одеси — смт Авангард.

Без Бориса лишились дружина та дві доньки — Вероніка 2001 р.н. та Марина 2013 р.н.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 7, місце 14.