Квач Орест Арсенович

Народився 23 липня 1991 року в місті Заліщики. Навчався у заліщицькій спеціалізованій школі І—ІІІ ступенів імені Осипа Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін, згодом — у гімназії імені братів Гнатюків.

Закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, в якому навчався протягом 2006—2008 років. У 2008 році вступив до Київського національнго університету імені Вадима Гетьмана спочатку на економічний, потім — на юридичний факультет.

Член тернопільського спортивного клубу «Характерник». Вільно володів англійською мовою, захоплювався історією. Належав до ультрас, був фанатом київського футбольного клубу «Динамо» і представником колективу «Young Hope».

В 15 років долучився до вишколів мілітаристичного спрямування. Навчаючись в Києві продовжив займатися контактними єдиноборствами, здобував призові місця на турнірах з бойового самбо та ММА. Згодом серйозно зайнявся страйкболом та змішаним контактним єдиноборством «фрі-файт», здобув звання кандидата в майстри спорту.

З 2009 року активно боровся проти незаконних забудов Києва. Брав участь у порятунку озера Тельбін на Березняках, захисті Біличанського лісу на Святошині, виступав за збереження Музею історії Києва та Гостинного двору, захищав від рейдерів Десятинну церкву. У 2012 році брав участь у Мовному майдані. В цей же час став лідером бойового крила «С14» — «Медобори», яка складалась з київських націоналістів та футбольних фанатів «Динамо» і ЦСКА.

Разом з побратимами кілька років організовував Всеукраїнський чемпіонат серед школярів «Кубок молодого футболу». Ініціював та проводив різні спортивні турніри, акції, тренування, долучався до ініціативи «Стій за дітей Fest» — фестиваль з метою підтримки дітей без батьківської опіки.

Під час Революції Гідності брав участь у найгарячіших точках протестів, де отримав першу контузію. Під час заворушень на вулиці Інститутській очолив групу протестуючих.

З початком анексії Криму спільно з іншими добровольцями почав готуватися до участі в бойових діях. У червні 2014 року долучився до розвідувально-саперної групи «Стріла» батальйону «Айдар», де був чи не наймолодшим.

Загинув в боях за місто Лутугине в Луганській області 27 липня 2014 року. За однією з версій підірвався на міні під час розвідувального рейду, за іншою — загинув в бою на залізничному переїзді. Того ж дня в боях також загинули айдарівці підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Олександр Давидчук та Станіслав Менюк. Похований в Заліщиках.