Кубрак В'ячеслав Анатолійович

Кубрак В'ячеслав Анатолійович
Дата та місце народження: 11 квітня 1986 р., с. Миролюбівка, Херсонська область
Дата та місце смерті: 11 жовтня 2019 (33 роки) Помер від поранень
Місце поховання: с. Миролюбівка, Херсонська область
Звання: Прапорщик
Посада: Командир взводу
Підрозділ: 36-а окрема бригада морської піхоти
Обставини смерті: Під час виконання бойового завдання з розмінування позицій в районі с. Водяне (Волноваський район на Донеччині) 8 жовтня 2019 року отримав мінно-вибухову травму та численні осколкові поранення. Протягом трьох діб лікарі обласної клінічної лікарні в м. Дніпро боролись за його життя, проте їх зусилля були марними: 11 жовтня о 6:45 військовослужбовець помер.

Народився 1986 року в селі Миролюбівка (Нововоронцовський район, Херсонська область).

Учасник миротворчої місії в Косові — був водієм тягача на базі «Уралу». Брав участь у порятунку польських миротворців, автомобіль яких впав у гірську прірву та застряг на дереві. 2008 року у складі інженерно-саперного загону 17-ї танкової бригади ліквідовував наслідки вибухів на 61-му арсеналі ЗСУ в Лозовій, розміновував прилеглі території з 2009 по 2012 рік. Одного разу прибув представник Генерального штабу та захотів на власні очі побачити чим займаються сапери — на об'єкт повіз В'ячеслав Кубрак гусеничною технікою ІМР-2. При проїзді через небезпечну ділянку під машиною вибухнула міна 82-го калібру; Кубрак зазнав контузії. Проходив службу у Криму, в 36-й бригаді. У складі бригади двічі брав участь у міжнародних військових навчаннях «Сі Бриз».

Після окупації Криму російськими військами вийшов на материкову частину України. Прапорщик, командир інженерно-саперного взводу 36-ї бригади. З вересня 2014 року виконував завдання у Приазов'ї; бойове хрещення прийняв поблизу селища Гранітне, відразу потрапили під шквальний вогонь російської важкої артилерії та «градів». У друге відрядження знову в сектор «Маріуполь». Поблизу селища Лебединське зняли ворожі міни та виставили їх на ті маршрути, якими мала рухатися ДРГ; для багатьох окупантів той ранковий похід був останнім. 2016 року взвод В'ячеслава першим вступив на східну околицю Широкиного. У 2017 році став героєм сюжету «Військового телебачення» — про саперів на фронті. На його особистому рахунку не одна сотня бойових розмінувань.

8 жовтня 2019 року під час виконання бойового завдання з проведення інженерної розвідки в зоні боїв зазнав мінно-вибухового поранення внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої.

11 жовтня 2019-го помер в Обласній клінічній лікарні ім. Мечникова.

Похований 13 жовтня 2019 року у рідному Миролюбівка Нововоронцовський район.

Без В'ячеслава лишилася мати, дві сестри, брат, та дружина Анастасія (одружився в липні 2019 року).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 3, місце 15.