Козьма Денис Петрович «Дєд»

Козьма Денис Петрович
Дата та місце народження: 20 серпня 1987 р., с. Приозерне, Одеська область
Дата та місце смерті: 1 травня 2019 (31 рік) с. Миколаївка, Донецька область
Місце поховання: с. Приозерне, Одеська область
Звання: Старший матрос
Посада: Командир відділення
Підрозділ: 137-й окремий батальйон морської піхоти (35-а окрема бригада морської піхоти)
Обставини смерті: Загинув 1 травня 2019 р. в бою з ворожою ДРГ під с. Миколаївка (Волноваський район, Донецька область), отримавши наскрізне вогнепальне поранення грудної клітки. Під щільним обстрілом тіло Дмитра не вдалося евакуювати з поля бою, тож його вважали зниклим безвісти, аж поки не стало відомо, що його підібрали бойовики й евакуювали у свій тил. Тіло передали українській стороні 8 травня. У тому ж бою був важко поранений старший сержант Іван Сакаль, який помер 6 травня 2019 р. в обласній клінічній лікарні ім. Мечнікова м. Дніпро.

Народився 1987 року в селі Приозерне (Кілійський район, Одеська область). З малих років займався футболом у ДЮСШ, згодом був причетний до одеських «ультрас»..

В 2013—2014 роках приєднався до Євромайдану. Під час протистояння в Одесі (2 травня 2014 року) разом з патріотами відстоював місто від проросійських попихачів. Коли почалась пожежа у Будинку профспілок — рятував несвідомців з палаючого будинку.

Пішов добровольцем у 28-му бригаду, на фронті з серпня 2014 року. Обороняв Мар'їнку у 2015-му, з осені цього ж року перевівся до морської піхоти (по тому підписав контракт). Старший матрос, командир відділення безпілотних авіаційних комплексів 137-ї бригади. Став героєм фронтової відеоісторії з циклу Hromadske.doc «Ультрас: шлях до волі». Після першої ротації звільнився, вчився, закінчив з відзнакою технікум. Почав вчити англійську й планував вступати до ВНЗ. Опісля кількох місяців по тому, перед черговою ротацією батальйону, підписав новий контракт.

1 травня 2019 року зник під час бою поблизу села Миколаївка (Волноваський район), поблизу окупованого Докучаєвська, при переслідуванні резервною групою ДРГ терористів — під прикриттям туману намагалися непомітно подолати смугу забезпечення. Терористи для прикриття відступу розпочали обстріл з ВКК та стрілецької зброї. Денис зазнав наскрізного вогнепального поранення грудної клітки; у тому ж бою був важко поранений старший сержант Іван Сакаль, він помер 6 травня, поранень зазнав іще один морпіх. Оперативні заходи з пошуку не були результативними, противник не побажав підтримати встановлення режиму припинення вогню й продовжив обстріли. 5 травня від противника надійшли дані, що тіло українського військовика знаходиться у морзі — на окупованій території. 8 травня в обідню пору тіло Дениса передане українській стороні біля КПВВ «Олександрівка». По дорозі додому мікроавтобус стрічали жителі міста Татарбунари. Земляки обабіч дороги з прапорами ставали на коліна. 11 травня 2019 року похований у Приозерному; у селі оголошено 2 дні жалоби.

Без Дениса лишились батько, мама Надія Тимофіївна, брат та маленька донька.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 6, місце 9.