Козарук Петро Михайлович «Батя»

Козарук Петро Михайлович
Дата та місце народження: 24 травня 1977 р., с. Турка, Івано-Франківська область
Дата та місце смерті: 26 березня 2017 (39 років) м. Авдіївка, Донецька область
Посада: Командир відділення
Обставини смерті: Загинув 26 березня 2017 р. внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту неподалік м. Авдіївка (Донецька область). Разом з Петром загинули солдат С. Мосійчук та солдат О. Тимченко.

Народився 1977 року в прикарпатському селі Турка, Коломийського району. 1992 року закінчив 9 класів Турківської середньої школи. Працював у селі, різноробом в колгоспі імені Степана Мельничука.

У травні 1995 року Коломийським військовим комісаріатом був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Збройних силах України з 24 травня 1995 по 23 грудня 1996 року.

Після армії працював на різних підприємствах села Турка, з 2001 року — на сезонних роботах у межах України. З 2003 року мешкав у селі Райгородок Бердичівського району Житомирської області.

Під час російської збройної агресії проти України з 24 квітня 2015 по 4 липня 2016 проходив службу за частковою мобілізацією, служив у зенітному дивізіоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади, в районі Горлівки. Після демобілізації повернувся додому, а вже 1 грудня, слідом за дружиною, вступив на військову службу за контрактом.

Старший сержант, командир гарматного розрахунку — командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Був командиром розрахунку зенітної установки ЗУ-23-2.

26 березня 2017 року близько 17:00 загинув внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту у промисловій зоні міста Авдіївка. Разом із Петром загинули солдати Сергій Мосійчук та Олксій Тимченко. Розрахунок ЗУ-23-2 на автомобілі ГАЗ-66 виїхав на бойове завдання — збити ворожий безпілотник, але потрапив під обстріл. Старший сержант Козарук наказав своїм підлеглим ховатись, та коли бійці почали спускатись в укриття, міна калібру 120 мм влучила у бліндаж.

Похований 29 березня на кладовищі села Райгородок.

В Турці залишились мати та двоє дітей від першого шлюбу, в Райгородку — дружина та її двоє дітей. Дружина, Лариса Лотоцька, — санінструктор 72 ОМБр.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 2, місце 37.