Ковалишин Олег Ярославович «Рейдер»

Народився у м. Києві. Проживав з батьками у Києві, 1995 року закінчив ЗОШ № 186, 2001-го — Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, працював програмістом та аналітиком. У складі партій чи політичних організацій не перебував. Мав поганий зір, великий ступінь короткозорості.
Активний дописувач української Вікіпедії (псевдо Raider). Зареєструвався 4 квітня 2007-го, з осені того ж року почав активно писати статті. Входить до когорти найактивніших — зробив близько 20 тисяч редагувань. Започаткував майже 1000 нових статей. Писав статті на історичну тематику — про історію Стародавнього світу та середньовіччя, також про економіку, зоологію та ін. Для роботи над статтями намагався використовувати авторитетні друковані джерела, добував інформацію, якої не було в Інтернеті — для цього їздив до знаних бібліотек, де зібрав інформацію, зокрема — у бібліотеці ім. Вернадського. Так, зокрема, він працював над статтею про народи моря, котра отримала позначення «доброї статті». Вдосконалював статті інших авторів. Відвідував «вікізустрічі». Брав участь у роботі клубу історичної реконструкції «Вевериця», в селі Пересопниця відвідував місцевий історичний фестиваль.
Учасник Євромайдану, 19 лютого був поранений.
Військові нагороди Олега Ковалишина і Вікімеч16 квітня 2014 року Олег у своєму блозі зазначив, що записався добровольцем у батальйон «Донбас». У батальйоні був стрільцем, другий стрілець мав подавати патрони до ручного кулемета Дегтярьова, але кулемет міг стріляти тільки одиночними пострілами, кожен патрон треба було прилаштовувати в канал ствола — диск був зламаний.
Підрозділ у бою біля села Карлівка потрапив у засідку проросійських бойовиків. Під час бою він вбив одного противника, але сам був важко поранений уламками від мінометної міни, здаватися відмовився. Був розстріляний бойовиками з підствольних гранатометів. Тоді ж загинули Микола Козлов «Матвій», Василь Архіпов «Дід», Олексій Мирошниченко «Федір» та Денис Рябенко «Рябий».
Докладніше: Бої за КарлівкуНа 23 червня 2014 року не був похований — рідним і бойовим побратимам так і не вдалося знайти його тіло.
Без Олега лишилися батько та мама Галина Григорівна.