Коцюк Руслан Володимирович

Народився 1978 року в селі Джурин Чортківського району Тернопільської області. Здобув 1995 року середню освіту; 2000-го закінчив Чернівецький національнмй університет імені Юрія Федьковича, здобувши фах інженера-радіотехніка. До мобілізації ремонтував телефони і телевізійну техніку. З дружиною та двома дітьми проживав у Чорткові.

Мобілізований до лав Збройних сил України 11 квітня 2014 року. Вишкіл проходив у військовій частині у Володимирі-Волинському. Наприкінці травня направлений до Іловайська. Останній раз виходив на зв'язок 28 серпня, перебуваючи під Іловайськом. З того часу рідні бійця кинули всі сили, щоб знайти його.

Загинув 29 серпня 2014 під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Перебував в списках зниклих безвісти.

Спочатку герой був похований на військовому кладовищі у селищі Кушугум під Запоріжжям поряд з ішими своїми бойовими побратимами, тіла яких не вдалося розпізнати. Дружина чотири рази робила ДНК-аналіз та кожен раз результат був негативним. Його прізвище навіть числилося у списку полонених. Ступінь рідності визначено судмедекспертами за відповідним матеріалом ДНК-експертизи доньки, підтвердження рідні отримали 16 березня.

Перепохований у рідному селі 20 березня 2015 року. Панахиду в катедральному собор верховних апостолів Петра і Павла у Чорткові відслужили єпарх Бучацької єпархії УГКЦ Владика Дмитро Григорак і чортківські священики.

Батьки Руслана передчасно пішли з життя. Залишилася дружина Іванна і двоє дітей — 5-річна донька Марічка і 15-річний син Ігор.