Коляда Дмитро Степанович
Народився 1980 року в селі Велимче на Волині. Закінчив місцеву сільську школу, допомагав батькам у веденні господарства.
У зв'язку з російською збройною агресією проти Україну призваний за частковою мобілізацією у квітні 2014 року.
Солдат, стрілець танкового взводу 2-ї танкової роти 51-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2331, м. Володимир-Волинський.
Брав участь в антитерористичній операції. Після атаки терористів на блокпост в районі Волновахи військовослужбовців його роти повертали на полігон у Миколаївську область, а Дмитро виявив бажання залишитися на фронті. 22 серпня поблизу Красногорівки снаряд потрапив у танк, в екіпажі якого перебував Дмитро. Він встиг вискочити з машини та ще й витягти механіка-водія і непритомного командира танка Романа Киричука, після чого танк вибухнув. Отримавши опіки, лікувався у шпиталях в Дніпрі та Луцьку, проходив реабілітацію. 18 листопада був викликаний у Володимир-Волинський — в ще на той час не розформовану 51-шу бригаду.
За повідомленням прес-служби Військової прокуратури Західного регіону України, 18 листопада 2014 року близько 20:00 старший лейтенант військової частини А2331 командир танкового взводу Р., перебуваючи на території частини, під час словесної суперечки, яка виникла, згідно з попередніми даними, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав удару ножем в грудну клітину солдату К. Заподіявши смерть останньому, офіцер самовільно залишив територію військової частини. За фактом вбивства Військова прокуратура Луцького гарнізону Західного регіону України розпочала кримінальне провадження за частиною 1 статті 115 (умисне вбивство) та частиною 1 статті 408 (дезертирство) КК України. Старший лейтенант мав вирушати нічним потягом до Києва, в очікування від'їзду він перебував у казармі. Близько 20-ї години військові вийшли з казарми на перекур, і тоді між офіцером та солдатом Дмитром Колядою виникла словесна перепалка. Коли знайшли Дмитра, він був ще живий. Відразу ж викликали «швидку допомогу» та міліцію, але врятувати життя солдата не вдалося. Офіцера затримали на Черкащині увечері наступного дня. За навмисне вбивство і дезертирство підозрюваному командиру взводу загрожує до 15 років ув'язнення.
Похований на кладовищі рідного села Велимче. Залишились батьки Степан Андрійович та Галина Іванівна, і брати.