Харченко Максим Борисович «Макс - Два 00»

Народився 1978 року. Закінчив київську ЗОШ № 67 Солом'янського району; Національну Академію внутрішніх справ України, працював інспектором розшуку. Через реорганізацію залишив службу у званні лейтенанта міліції та пішов на контрактну службу в ЗСУ, був професійним снайпером-радіотелефоністом.

Брав участь у багатьох миротворчих операціях у різних країнах — протягом 2003—2004 років знаходився у миротворчому контингенті в Республіці Ірак, рота військової поліції; згодом брав участь в інших миротворчих операціях на території Африки.

Був активним учасником Революції Гідності — терміново залишив службу та повернувся до Києва. Був у штабі національного спротиву — охороняв підступи до сцени; виносив полеглих та поранених з вулиці Інститутської.

На фронт пішов добровольцем попри те, що його не хотіли брати через професійні травми. Снайпер 42-го батальйону територіальної оборони ЗС України Кіровоградської області «Рух Опору», псевдо «Макс-Два-00».

Його підрозділ проривався з боєм для допомоги українським підрозділам в Іловайську, поліг за 400 метрів східніше села Новокатеринівка на полі — край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення. Тоді ж полягли Євген Мельничук, Володимир Татомир, солдат 92-ї бригади Володимир Усенко.

Тіло Максима знайдене 25 вересня пошуковою групою Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»). Після ідентифікації — опізнаний по пластині в нозі — воїна поховали 26 листопада у Золотоноші.

Без Максима лишились мама Надія Сергіївна, дружина, два сини — з них син Андрій.