Карабан Артем Олександрович

Народився 1993 року в місті Луцьк. 2008-го закінчив луцьку ЗОШ № 25; в 2012-му — Луцький педагогічний коледж (за спеціальністю «фізичне виховання»). Брав участь та неодноразово був переможцем змагань міського й обласного рівнів.. Від 2012 року — студент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Протягом 2012—2013 років проходив строкову службу в ЗСУ; від січня 2014-го працював у торговому центрі «Епіцентр» — у відділі «служба безпеки».

В квітні 2014 року мобілізований, разом із братом. Стрілець-помічник гарантометника, 51-а окрема механізована бригада.

Після розстрілу блокпоста поблизу Волновахи не повернувся на полігон, а добровільно залишився на Сході — у складі тактично-штурмової групи «Колос».

8 серпня 2014-го загинув в часі напружених довготривалих боїв українських вояків з терористами поблизу висоти Савур-Могила — при зачистці після зайняння приміщень терорист у засідці вистрелив з близької відстані Артему в груди, куля пройшла над захисною пластиною бронежилета. Мі-8 намагався забрати поранених, його підбили терористи. Врешті вдалося вивезти військовим автомобілем, серце Артема зупинилося на під'їзді до Амвросіївки. Тоді ж загинув старший лейтенант Прихід Валентин Миколайович.

Вдома лишилися мама, дружина та донька. Похований 14 серпня 2014 року в селі Гаразджа Луцького району. Мати Артема Любов Михайлівна очолила Громадську організацію «Члени родин загиблих в АТО „НАДІЯ“», у жовтні 2017 нагороджена відзнакою УПЦ КП — медаллю «За жертовність та любов до України».