Іваненко Олександр Олександрович

Іваненко Олександр Олександрович
Дата та місце народження: 16 грудня 1984 р., с. Іванопіль, Житомирська область
Дата та місце смерті: 7 вересня 2015 (30 років) Помер від поранень
Місце поховання: с. Іванопіль, Житомирська область
Звання: Солдат
Посада: Водій-механік
Обставини смерті: 30 липня 2014 р. виконуючи бойове завдання група солдатів 30-ї окремої механізованої бригади на двох машинах МТ-ЛБ потрапила в засідку ворога між с. Степанівка та с. Дмитрівка Шахтарського району Донецької області, з численними осколковими пораненнями потрапив у полон, з серпня 2014 року був у списках полонених, офіційно вважався зниклим безвісті. Пережив знущання на так званому параді полонених в Донецьку 24 серпня 2014р. 12.09.2014 р. був звільнений з полону за обміном. Проходив довготривале лікування у шпиталях. Коли Олександр почав оформляти інвалідність, йому повідомили що потрібно дочекатись висновку МСЕК у військовій частині. Наприкінці серпня повернувся до військової частини у м. Новоград-Волинський, де помер 7 вересня 2015 р. рано вранці, організм не витримав навантаження.

Народився 1984 року в селі Іванопіль Житомирської області, навчався в Бондарівській школі, після її закінчення працював на різних підприємствах. Останнє місце роботи — Гулянецький щебеневий завод.

12 квітня 2014 року мобілізований, солдат, стрілець 30-ї ОМБр, 1-й батальйон 1-го ракетно-зенітного взводу 1-го відділення.

30 липня 2014-го, виконуючи бойове завдання, група солдатів 30-ї бригади на 2-х машинах МТЛБ потрапила у засідку терористів між селами Степанівка та Дмитрівка Шахтарського району. Олександр Іваненко з численними осколковими пораненнями потрапив у полон, від серпня 2014 року був у списках полонених, однак офіційно вважався зниклим безвісти. В полоні пережив знущання на так званому «параді полонених» у Донецьку 24 серпня 2014 року. 12 вересня звільнений з полону терористів за обміном.

Довгий час лікувався у шпиталях; при оформленні інвалідності йому повідомили, що потрібно дочекатись висновку МСЕК, перебуваючи у військовій частині. Кінцем серпня 2015 року повернувся до військової частини, де помер вранці 7 вересня — організм не витримав навантаження.

Похований в Іванополі Коростенського району.

Без Олександра лишилися батьки, дружина Яна, син Денис 2012 р.н.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 3, місце 47.