Гундер Сергій Михайлович «Татарин»

Народився 1977 року в Харкові; з 2000-го мешкав у Івано-Франківську. Працював регіональним менеджером з продажу.

Брав участь у подіях Революції гідності; на фронт пішов добровольцем.

З березня 2015 року служив у 93-й бригаді, навідник кулемета ПКМ. Згодом — солдат, командир бойової машини — командир механізованого відділення 2-го взводу 9-ї роти 3-го механізованого батальйону. 27 березня 2015-го виїхав на першу ротацію в Піски. З побратимами виходив у «сіру» зону та брав участь у «дезінфекції», дистанція між нашими та противником іноді доходила до кількох метрів. Одного разу Сергій вирішив піти у нічну розвідку сам — у Жабуньки (Ясинувата), але не повідомив рацією — розумів, що наших прослуховують. Повертався назад «Татарин» після півночі, він випадково зачепив одну з пластмасових пляшок, що були спеціально розкидані навколо позиції. Хлопці це почули та вирішили брати «живця». Сергій впорався з ситуацією; доповів, що саме зміг роздивитись у ворожих позиціях та розташування вогневих точок. 25 грудня 2015 року під Пісками у часі розвідувального виходу зазнав важкого поранення — коли наша розвідгрупа зачепила розтяжку; уламки влучили в ногу та руку, пошкодило нервові вузли й перебило артерію. Командир Володимир Цірик власноруч накладав турнікети на рани. Переніс кілька операцій, дістав інвалідність ІІ групи. Активно діяв у лавах волонтерської організації «Галицькі леви». 13 лютого 2017-го підписав контракт; на початку березня потрапив до лав своєї 9-ї роти, виконував завдання поблизу села Кримське на Луганщині, по тому знову на Донеччині.

16 травня 2018 року загинув вранці поблизу села Богданівка (Волноваський район) — від кулі снайпера в серце.

21 травня 2018-го похований на міському кладовищі Івано-Франківська в селі Чукалівка.

Без Сергія лишились мама в Харкові, дружина та донька в Драгомирчанах, двоє дітей від першого шлюбу у Надвірній.