Гуменюк Микола Олександрович

Народився 1993 року в селі Птича (Дубенський район, Рівненська область); закінчив місцеву школу. Коли навчався в молодших класах, трагічно загинув батько. Займався автомобілями і тракторами; ремонтував. Здобув освіту в Мирогощанському аграрному коледжі; зустрічався із сусідською дівчиною, планували побратися.

Мобілізований у квітні 2014-го, солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади, ремонтна рота ремонтно-відновлюваного батальйону.

У серпні перебував удома в короткотерміновій відпустці, повернувся до підрозділу.

Загинув 28 серпня 2014 р. внаслідок обстрілу російських військ, на південній околиці с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область, намагаючись доставити боєприпаси оточеним українським військовим в Іловайську. Разом з Миколою загинув солдат Юрій Чижов. Вони повернулися і рушили знову в оточений Іловайськ, знаючи на що йдуть.

Вважався зниклим безвісти. Тіло підібрала 1 вересня 2014 р. група медиків та військовиків полковника Палагнюка. Був похований 10 жовтня 2014 року на Краснопільському цвинтарі (ділянка № 79) як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК й визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.

3 серпня 2018 року відбулось прощання у м. Дубно та перепоховання на кладовищі рідного села Птича.

Без Миколи лишились мама та брат Максим.