Грибков Сергій Миколайович «Прокурор»

Грибков Сергій Миколайович
Дата та місце народження: 1 жовтня 1981 р., м. Старокостянтинів, Хмельницька область
Дата та місце смерті: 5 вересня 2014 (32 роки) с. Цвітні Піски, Луганська область
Місце поховання: м. Луцьк, Волинська область
Звання: Солдат
Посада: Водій-електрик
Підрозділ: 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар»
Обставини смерті: Загинув 5 вересня 2014 р. близько 14.30 в бою з російськими диверсантами на перехресті дороги Н-21 біля Луганського гольфклубу в районі с. Цвітні Піски, Слов'яносербський район, Луганська область. В квітні 2016 р. експертиза ДНК підтвердила, що він загинув і похований під Старобільськом як невідомий герой АТО. Перепохований. Разом з Сергієм загинули старший сержант О. Скиба, старший сержант В. Кумецький, старший солдат В. Шалатовський, солдат А. Юркевич, солдат О. Вишневський, солдат А. Атаманчук, солдат А. Богуш, солдат Ф. Коломієць, солдат Ю. Король, солдат Н. Якубовський, солдат О. Стулов, солдат С. Пархоменко, солдат Д. Рожков, солдат О. Білоус, солдат В. Сльота, солдат В. Якимчук.

Закінчив Луцьку середню школу № 7. Здобув вищу освіту у Волинському державному університеті імені Лесі Українки. Після проходження строкової військової служби у 2005 році почав свій трудовий шлях помічником Володимир-Волинського міжрайонного прокурора Волинської області. Потім працював на різних посадах у прокуратурі міста Луцька та обласному апараті прокуратури Волині. Станом на 2014 рік — молодший радник юстиції, прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Волинської області.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України в липні 2014 року взяв відпустку і добровольцем пішов на фронт у складі 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». 28 серпня був оформлений у батальйон через Сватівський райвіськкомат. Солдат, водій-електрик. Псевдо «Прокурор».

5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.

Був похований під Старобільськом, на військовому кладовищі у селі Чмирівка, як невідомий солдат. 2016 року упізнаний за експертизою ДНК. 8 квітня 2016 року перепохований на Алеї почесних поховань луцького міського кладовища у селі Гаразджа.

Неодружений, без сина лишилися батьки.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 10, місце 1.