Гребінський Олег Вільямович

Народився 3 липня 1971 року у місті Крижопіль на Вінниччині. У 1978 році пішов до школи у Крижополі. У 1981-у родина переїхала на Херсонщину. Батько був вчителем образотворчого мистецтва. Закінчив ЗОШ № 7 міста Таврійськ, Херсонську державну морську академію. Проходив строкову військову службу в лавах ЗС СРСР — служив на ракетному військовому полігоні Капустин Яр (Астраханська область, Росія). Останнім часом працював водієм маршрутного автобуса.

Вступив до добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон» в день його створення. Ніхто з близьких не знав про це. Пізніше своє рішення Олег Гребінський пояснив просто: «Мене ніхто не зрозумів би, якби я, маючи досвід армійської служби, залишався вдома, лежав на дивані і дивився по телевізору, як наші пацани б'ються, аби не пустити ворога на нашу землю. Я б сам себе не зрозумів…».

Загинув 29 серпня 2014 року у бою під Іловайськом під час виходу з оточення. За кілька хвилин до загибелі потрапив у групу бійців батальйону «Миротворець»; загинув разом з одним із них — Русланом Халусом.

Про те, що Олег Гребінський загинув, свідчили вцілілі бійці «Миротворця» та «Херсона». Товаришам не вдалось витягнути з поля бою його тіло, тому він довгий час вважався зниклим безвісти.

19 вересня 2014-го тіло Олега було знайдено пошуковою групою Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») поруч з хутором Горбатенко. Спочатку був похований у Запоріжжі як невідомий боєць під номером 4043. Пізніше був упізнаний за допомогою експертизи ДНК (проводилась двічі).

Похований 11 вересня 2015 року на кладовищі у селі Кринки, Олешківського (на той час Цюрупинського) району.

Без Олега лишились батьки, сестра Вікторія, дружина Марина, син.