Горячевський Олександр Олександрович

Народився 1979 року в місті Полтава. Мама працювала лікарем, тато — інженером; раніше викладав у Полтавському будівельному інституті. В 1994 році закінчив полтавську ЗОШ № 25, здобув освіту інженера-теплотехніка в Полтавському будівельному інститут, працював за фахом на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Займався ремонтом теплотрас, прокладанням мереж.

З 2010 року проживав у м. Кременчуці, працював на Крюківському вагонобудівному заводі.

Під час Євромайдану познайомився із представниками кременчуцького осередку «Правого сектору» і з ними туди їздив.

В часі війни — доброволець. Строкову службу не проходив через слабке здоров'я. Під час війни — доброволець, рядовий, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». В червні побував удома у відпустці. Останній раз телефонував 9 серпня. 13 серпня підрозділ перевели під Іловайськ.

Загинув 19 серпня 2014 року в боях за Іловайськ від осколків гранати під час спроби вивести групу бійців з оточення. Набоїв після зайняття залізничного вокзалу не підвезли, командування віддало наказ відходити. Відходили соняшниками з пораненими, залягли, викликали БТР. Олександр, не ховаючись, безперервно влучно стріляв з ручного граномета по позиціях терористів, чим зберіг життя українських вояків, були поруч з ним та у БМП. Загинув в результаті розриву гранати ворожого гранатометного пострілу. Тоді ж полягли старший сержант Курочка Анатолій Михайлович та рядовий міліції Москаленко Володимир Васильович.

Коли Олександра заносили в БТР, він був іще живий, помер від важких поранень.

Похований у м. Полтава 22 серпня 2014 року, Центральне кладовище, Алея Слави.

Без сина лишилась мама Тетяна Миколаївна, сестра Ганна.