Гордієнко Сергій Миколайович

Народився 1979 року в місті Білопілля (Сумська область) у родині Миколи Олексійовича та Валентини Іванівни Гордієнків. 1996-го закінчив білопільську ЗОШ № 2; відтоді — в Збройних Силах України. Військову службу в Новограді-Волинському проходив з 2000 року — після закінчення Сумського військового інституту артилерії при Сумському державному університеті.

Командував взводом, згодом ротою Начальник розвідки відділення артилерії. Одружився із землячкою Мариною (з якою навчався у школі), народився син Єгор. Знаходив час для сімейних екскурсійних поїздок — до Житомира, Рівного.

У квітні 2014 року в складі підрозділів 30-ї механізованої бригади був направлений до кордонів щойно анексованого Росією Криму — спершу до Чонгару, а потім в район Арабатської стрілки.

6 серпня артилеристів перекинули на Донеччину, в район Савур-Могили, де на той час точилися важкі бої за український кордон. Починаючи з 11 серпня позиції 3-го батальйону під Степанівкою Шахтарського району зазнавали нищівних артилерійських ударів з Росії.

Сергій загинув 13 серпня 2014-го в районі Степанівки. Офіцери отримали наказ самотужки виходити від кордону на захід. Сергій Гордієнко був у групі майора Миколи Лісовського, вони виходили останніми. Разом з ними загинули капітан Олег Обухівський, сержант Олександр Гордійчук, солдат Ян Даманський та ще один військовослужбовець, особа якого остаточно не встановлена.

Вдома залишилися батьки-пенсіонери, дружина та син, старша сестра Оксана. Похований у Білопіллі, в останню дорогу провели 8 вересня 2014-го, у Білопільському районі оголошувався день смутку.