Гейсун Ігор Володимирович
Ігор Гейсун народився в Деражні на Хмельниччині. Зростав у багатодітній родині, де окрім старшого Ігоря було ще два братика і сестричка. Сім'я рано втратила матір. Ігор навчався у Деражнянській школі № 2. Закінчив Деражнянський професійний аграрний ліцей за спеціальністю «тракторист-машиніст», також мав спеціальності водія, електрогазозварювальника 2 р., майстра сільгоспвиробництва. Пройшов строкову військову службу в Сімферопольській окремій бригаді Внутрішніх військ МВС України. Працював лісорубом Вовковинецького лісництва ДП «Летичівське лісове господарство», охоронцем у фірмах «Наша сфера», ПП «Легіон», «Сопор». З 2007 року розпочав службу в правоохоронних органах, служив у підрозділі міліції швидкого реагування «Беркут» Хмельницької області. Заочно закінчив Національну академію внутрішніх справ, здобувши юридичну освіту. Працював оперативником карного розшуку Деражнянського районного відділку міліції. Звільнився з міліції у званні старшого лейтенанта. Останні роки проживав із сім'єю в селі Новостроївка Деражнянського району. В Ігора була мрія — виростити великий сад на 2—3 га землі, він встиг власноруч насадити 24 фруктових дерева.
Революція гідності не залишила Ігора Гейсуна байдужим. В січні 2014 року він вирушив до Києва, де приєднався до 3-ї сотні Самооборони Майдану. Учасник протистоянь 18-21 лютого.
З початком російської збройної агресії проти України, в березні 2014-го Ігор Гайсун записався добровольцем в 1-й батальйон резервістів, сформований з учасників Майдану, підписав контракт на військову службу в Національній гвардії України. Спочатку проходив навчання у с. Нові Петрівці, де базувався новостворений батальйон. 5 квітня разом з іншими резервістами прийняв присягу та був направлений на Схід командиром 3-го відділення у званні сержанта, спершу до Павлограду, а потім на бойове чергування до району Ізюм — Слов'янськ.
Командир 3-го відділення 1-го резервного батальйону оперативного призначення 27-ї окремої бригади Північного ОТО Національної гвардії України, в/ч 3066.
Після місяця служби на сході Ігор відпросився у короткострокову відпустку, побував удома. Повертаючись через Дніпропетровськ до Слов'янська, зник безвісти. Останній зв'язок із ним був 9 травня, коли він зателефонував командирові. Встиг сказати, що машина, якою він їхав до Слов'янська, потрапила у засідку. В трубці було чутно постріли, і зв'язок обірвався. Того ж дня у Краматорську з банківської картки Ігоря було знято всі гроші — 4000 гривень. Рідні три місяці розшукували Ігора, зверталися до Нацгвардії, міліції, СБУ, «Пошукової ініціативи Майдану». Після численних запитів, наприкінці червня стало відомо, що Ігор Гейсун загинув і похований 11 травня під Словʼянськом. Його тіло, у придорожній канаві, знайшов випадковий перехожий. Воно у кількох місцях було наскрізь пробито кулями, — стріляли у голову, серце й живіт, — а військовий квиток терористи засунули до рота.
Після визволення Слов'янська від російських бойовиків тіло розстріляного українського офіцера із трьома вогнепальними пораненнями та слідами знущань виявили в одному з безіменних поховань. Обставини смерті досі невідомі. Судово-медична експертиза встановила датою смерті 11 травня 2014 року.
1 вересня 2014 року тіло Ігора перепоховали в селі Новостроївка Деражнянського району, поряд з могилкою його померлого 4-річного сина. Залишились батько Володимир Петрович, дружина Олена та 6-річна донька Даринка. Дружина в пам'ять про чоловіка посадила ще 60 дерев.