Дудка Юрій Андрійович

Дудка Юрій Андрійович
Дата та місце народження: 21 грудня 1980 р., с. Хоминці, Сумська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (33 роки) с. Многопілля, Донецька область
Місце поховання: с. Хоминці, Сумська область
Звання: Солдат
Посада: Номер обслуги
Обставини смерті: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. Зеленим коридором на дорозі поміж с. Многопілля - с. Червоносільське - с. Осикове. 3 вересня 2014 р. тіло Ю.А. Дудки разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК. У березні 2015 р. перепохований.

[ред. | ред. код]

Народився 1980 року в селі Хоминці (Роменський район, Сумська область); виростав із молодшим братом. Закінчив Хоминцівську ЗОШ, 1999 року здобув професію машиніста автомобільного крану у ВТУ № 11. Пройшов строкову службу в Президентському полку. Після служби в армії працював у службі державної охорони, з 2001 року на Кременчуцькому сталеливарному заводі водієм, від 2013 року — на Крюківському вагонобудівному заводі водієм автокрану.

З початком військової агресії добровольцем прийшов до військкомату, підписав контракт не чекаючи мобілізації. Солдат, номер обслуги мінометного взводу, 93-тя окрема механізована бригада.

З 11 серпня 2014 року охороняли селище Грабське під Іловайськом. Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Червоносільське. Востаннє товариші бачили Юрія, коли він після обстрілу з побратимом пішов міняти пробите колесо — поспішав забрати й вивезти поранених та полеглих.

Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі поміж селами Многопілля — Червоносільське — Осикове. 3 вересня 2014-го тіло Юрія Дудки разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невпізнаний Герой.

Ідентифікований у березні 2015 року серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв. 10 квітня 2015-го з Юрієм попрощалися у Кременчуці. Похований з військовим почестями у Хоминцях, поряд із братом Володимиром. Старечі люди клячали навколішки, прощаючи в останню дорогу Героя.

Залишилися батько Андрій Олексійович і мама Світлана Анатоліївна Дудки, дружина Віталина та дві доньки (старша Христина від попереднього шлюбу, прийняв як свою), бабця. Батьки Юрія втратили на війні двох синів (Дудка Володимир Андрійович, 10 вересня 2014 року помер від опіків та поранень).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 6, місце 32.