Долгіх Сергій Володимирович

У перший рік життя Сергія помер батько, мама вийшла вдруге заміж. Жив із вітчимом у сусідніх із Заруддям Олишківцях. Виховував хлопця дядько Микола Катеренюк.

Навчався в Зарудянській школі (9 класів). Закінчив Кременецьке педагогічне училище (нині — Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка), здобувши фах учителя трудового навчання, Інститут комп'ютерних технологій Тернопільської академії народного господарства (нині — ЗУНУ). Тоді поїхав на роботу в Київ, працював у Господарському суді, Тендерній палаті. Навчався в Київському політехнічному інституті.

Одружився і проживав у Києві, очолював комп'ютерний відділ у Республіканському центрі сертифікації. Був активним учасником Революції Гідності.

Мобілізований 3 серпня, а на початку вересня поїхав у зону проведення АТО.

15 листопада відбувся сильний мінометний обстріл українських позицій, після якого неподалік від блокпоста знайшли мертвого дідуся. За правилами, в таких випадках викликали міліцію, яка попросила гарантувати їм безпеку. На світанку 16 листопада вояки вирушили ставити розтяжки, щоби перекрити зону, куди мали прибути міліціонери. Але вночі неподалік від тіла чоловіка терористи влаштували засідку. Від пострілів майже впритул троє із чотирьох наших бійців були поранені. Сергій Долгіх отримав поранення в ногу, куля зачепила артерію. Він відповз від дороги, наклав собі джгут і продовжив бій. У нього влучили граната і куля, які й спричинили смерть.
Разом з Сергієм загинув солдат В'ячеслав Кірічек.

Похований 20 листопада у рідному Зарудді. На похорон прийшли сотні людей із навколишніх сіл, Збаража, Тернополя, Києва, а відспівували героя 12 священиків.

Залишились мати, дружина Ганна та донька Софійка.