Денисюк Василь Захарович

Народився у місті Кривий Ріг, молодший із братів, проживав в селі Рози Люксембург, де закінчив ЗОШ. З 2003 року працював водієм гірничотранспортного цеху, гірничий департамент ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Призваний на військову службу за мобілізацією у серпні 2014-го. У часі війни — старший механік-водій, 17-та окрема танкова бригада.

1 лютого 2015-го між селами Троїцьке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади — приблизно 60 бійців та 2 танки 17-ї танкової бригади, вийшло близько 10 одиниць бронетехніки терористів — танки, БТР, МТ-ЛБ, «Урали» з зенітними гарматами, значні піхотні піхоти. Українська артилерія знищила одну бронемашину та «Урал», 4-5 танків продовжили атакували позиції.

Екіпаж молодшого сержанта Осташевського ліквідував один ворожий танк, решта підійшли впритул, в окопах почалися рукопашні сутички. Танк Осташевського підбито протитанковою керованою ракетою, загинув екіпаж танка: молодший сержант Олексій Осташевський, молодші сержанти Василь Денисюк та Костянтин Ткачук. Командирський люк був відкритий, через нього внаслідок вибуху Осташевського викинуло із башти до 30 метрів, Ткачук та Денисюк згоріли у машині.

Позицію було утримано українськими військовими, захоплено справний російський танк Т-72 та полонено контуженого механіка-водія.

Через 45 діб за допомогою тестів ДНК було встановлено тотожність згорілих танкістів.

Без Василя лишилася мама та троє братів.

Похований в селі Трудолюбівка 15 квітня 2015-го.