Бутирін Антон Володимирович

Народився 1978 року в місті Кременчук. Антона виховувала бабуся. Закінчив Кременчуцьку школу № 9 1993 року. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Родину створити не встиг.

2 серпня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим навідником 9-ї роти 92-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0501, село Клугино-Башкирівка Чугуївської міської ради Харківської області).

28 серпня 2014 року ротно-тактична група 92-ї окремої механізованої бригади, у складі якої діяв сержант Бутирін та ще один кременчужанин — Андрій Деребченко, рухалась у район селища міського типу Старобешеве Донецької області з метою деблокувати українські підрозділи, що опинились у так званому «Іловайському котлі». На дорозі поміж селами Новозар'ївка та Войкове Старобешівського району Донецької області група потрапила під масований обстріл з ракетних систем залпового вогню «Град», мінометів і танків. Внаслідок обстрілу сержант Бутирін загинув. З того часу вважався зниклим безвісти.

Тоді ж загинули Ігор Романцов, Сергій Бризгайло, Юрій Безщотний, Василь Лепетюха, Сергій Чорний, Олександр Карпенко, Руслан Батраченко, Андрій Деребченко.

Був похований як невідомий учасник АТО на Кушугумському кладовищі у м. Запоріжжі.

16 вересня 2014 його тіло було ексгумовано й привезено до Запоріжжя пошуковцями місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»).

У червні 2016 році ДНК-експертиза останків похованих невідомих солдатів показала, що серед них є останки Антона Бутиріна.

31 серпня 2016 року Антон Бутирін перепохований в Кременчуці на Свіштовському кладовищі на алеї Героїв АТО.

Без Антона лишилася сестра Юлія Ручкіна.