Буравчиков Олексій Юрійович «Ведмідь»

Буравчиков Олексій Юрійович
Дата та місце народження: 25 травня 1975 р., м. Чернівці
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (39 років) с. Червоносільське, Донецька область
Місце поховання: м. Чернівці
Посада: Командир міномета
Обставини смерті: Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу батальйону Донбас т.зв. Зеленим коридором з с. Многопілля до с. Червоносільске. 3-го вересня тіло Ведмідя разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 23.02.2015 р.

Батьки ростили сина Олексія та доньку Ольгу. Закінчив чернівецьку ЗОШ № 1, фінансовий коледж, економіст-фінансист. Пройшов строкову службу в ЗСУ, у Яворові, зв'язківець. Після демобілізації працював в різних підприємствах, переважно економічного напрямку, у податковій інспекції. 1999 року очолив фірму «Агрополіс», працював на фабриці «Візерунок».

Після початку Російсько-української війни зголосився добровольцем, з літа 2014-го — командир міномета, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо — «Ведмідь». Батькам не повідомляв про своє перебування на фронті до останнього.

29 серпня 2014-го загинув під час виходу батальйону «Донбас» «зеленим коридором» між селами Многопілля та Червоносільске. Побратими повідомили, що Олексій помер від больового шоку — були поламані кістки ребер, які, своєю чергою, пошкодили внутрішні органи. Олексій пересувався з іншими вояками у військовому автомобілі, в нього поцілив снаряд. Автівка заглухла, водій зумів її завести, хлопці застрибували на ходу. Олексій біг із кулеметом, його підібрали десантники. Під час обстрілу з «Градів» вибуховою хвилею Олексія викинуло з машини.

3 вересня тіло Олексія привезено разом із тілами 96 інших загиблих привезено до дніпропетровського моргу.

16 жовтня 2014 року тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невпізнаний захисник України. Опізнаний за тестами ДНК, перепохований 21 лютого 2015 року в Чернівцях у закритій труні, Центральний цвинтар, Алея Слави.

Без Олексія лишилися мама Валентина Василівна, батько, дружина.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 7, місце 20.