Бражник Володимир Анатолійович

Бражник Володимир Анатолійович
Дата та місце народження: 7 липня 1978 р., м. Красний Лиман, Донецька область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (36 років) с. Червоносільське, Донецька область
Місце поховання: с. Торське, Донецька область
Звання: Солдат
Посада: Стрілець
Підрозділ: 42-й батальйон територіальної оборони «Рух Опору»
Обставини смерті: Після звільнення рідного міста від загонів сепаратистів вирішив долучитись до Збройних сил України. Намагався вступити добровольцем через військомат м. Слов'янськ, але з незрозумілих причин отримав відмову (інформація перевіряється). Долучився до розвідувальної роти особливого призначення Крим, яка мала бути сформована при штабі АТО у м. Краматорськ Темуром Юлдашевим. 14-го серпня 2014 р. виїхав з дому до м. Краматорська, а вже 16-го серпня 2014 р. з Т. Юлдашевим та ще трьома добровольцями зі складу роти, яка мала бути сформована, прибув на Савур-Могилу. 26-го серпня 2014 р., після завершення оборони Савур-Могили, з групою військовослужбовців Збройних сил України здійснив марш з району Савур-Могили до с. Многопілля, де 28-го серпня 2014 р. долучився до військ генерала Хомчака, які знаходились у т.зв. Іловайському котлі. Загинув 29-го серпня 2014 р. під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла по дорозі с. Многопілля - с. Червоносільське. 3-го вересня 2014 р. тіло Володимира разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та, за збігом обставин, 26 травня 2015 р., в один день з Темуром Юлдашевим, похований на Батьківщині.

Народився 1978 року в селі Торське (також вказується місто Красний Лиман; Донецька область). Закінчив Лиманську ЗОШ № 4, Донецький національний університет — обліково-фінансовий факультет. Жив у місті Донецьк, працював у Державній податковій службі аудитором. 2009 року познайомився з майбутньою дружиною Інною, 2010-го народився син Ілля.

2010 року пішов з Державної податкової служби, відкрив свою фірму «Аеротранс» — бронювання і продаж авіаквитків корпоративним клієнтам.

Після того, як Донецький аеропорт був захоплений російськими терористами, бізнес Володимир втратив. До середини липня возив на передову в Слов'янськ і Красний Лиман українським військовослужбовцям гуманітарну допомогу.

Після визволення рідного міста вирішив піти на фронт, проте через військкомат цього зробити не вдалося; 14 серпня поїхав з дому і разом з Темуром Юлдашевим долучився до групи спецпризначення «Крим» та інших підрозділів ЗСУ, які тримали оборону висоти Савур-Могила. Стрілець, 42-й окремий мотопіхотний батальйон «Рух Опору».

В ніч на 25 серпня оборонці Савур-Могили вийшли з оточення до села Многопілля, де Володимир приєднався до підрозділів у секторі «Б».

Загинув під час виходу колони з «Іловайського котла», на дорозі з села Многопілля до Червоносільського. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв.

26 травня 2015 року воїна поховали у звільненому від російських терористів Красному Лимані.

По смерті залишилися батьки, брат, сестра Галина, дружина, син.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 1, місце 31.