Боднар Петро Степанович

Народився 1976 року в селі Панка на Буковині, у багатодітній родині. Мати виховала п'ятьох дітей. Коли працювала верстатницею у Сторожинецькому держспецлісгоспі агропромислового комплексу, Петро почав їй допомагати та після закінчення школи влаштувався замість матері на посаду рамника та налагоджувача обладнання. Здобув середню спеціальну освіту за фахом механіка. Після строкової військової служби повернувся до лісгоспу, де працював понад 10 років. Любив лагодити техніку, автомобілі, щось майструвати з дерева та заліза. Разом із братом, за пропозицією художника Анатолія Гайдамаки, долучався до побудови храму Святителя Миколи Чудотворця в селі Малоріченське у Криму.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України мобілізований на захист Батьківщини. Напередодні тривалий час був на заробітках у Москві і збирався знову туди їхати, але отримавши повістку, вже на другий день проходив військові навчання у Чернівцях. Направлений у військову частину в Житомир, звідти — у Миколаївську область і на Донбас.

Солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А0281, м. Житомир.

Останнім часом у складі мінометного розрахунку ніс службу на блокпостах біля Слов'янська — у Семенівці та Карпівці.

Дружина не знала, що відпускає чоловіка на війну. Їй сказали, що він їде на навчання — спочатку на десять днів, потім — на сорок п'ять. І так Петро Боднар протримався у гарячій точці три місяці. Мав їхати у відпустку, але залишився, бо на фронті не вистачало людей для заміни.