Безсмертний Артур Анатолійович «Латиш, Ронін»

Народився 1984 року в місті Лієпая (Латвія); його батько — українець, з Царичанського району. 3 роки відслужив у Латвійській армії. 2011 року батько помер, і Артур щороку на роковини смерті приїжджав в Україну на його могилу. У 2015 році він також приїхав та був вражений рівнем байдужості суспільства до війни. Пішов до військкомату; але через те, що він був нерезидентом України, йому порадили звернутися до добровольчих сил. З початку липня 2015-го року воював у складі ДУК ПС — 5-й окремий батальйон та окрема тактична група розвідки. Коли загинув близький друг Григорій Семанишин, Артур повернувся до Латвії. Але через півроку знову приїхав до України, підписав зі ЗСУ контракт на 6 місяців, який потім постійно продовжував.

Спочатку служив у 2-й роті 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої бригади, потім перейшов до взводу снайперів, після чого опинився у 2-му механізованому батальйоні. Наприкінці 2016-го року брав участь у грудневих боях біля Авдіївського лісу (штурм «Чарівного лісу»). Пройшов бої на Світлодарській дузі в 2016—2017 роках. В травні 2018-го перейшов до 72-ї бригади.

26 липня 2018 року зазнав смертельного поранення внаслідок спрацювання вибухового пристрою поблизу селища Новолуганське під час ворожого обстрілу — в ході переміщення підрозділу на іншу позицію.

30 липня 2018-го похований в селі Прядівка, біля могили батька.

Без Артура в Латвії залишились мама і син.