Балда Ігор Іванович «Хмурий»

Народився в Якутії, у родині репресованих українських патріотів, мати Ганна була переселенкою з польського міста Ярослава, а батько Іван родом з села Оброшине Пустомитівського району Львівської області — батьки в 1940-х роках були вислані радянським режимом за звинуваченням у діяльності в ОУН і УПА. У 1960-х роках родина повернулась до тодішньої УРСР, проживала у місті Макіївці на Донеччині, а у 1970-х роках переїхала до Шепетівки, де Ігор закінчив середню школу.

1989 року на даху будинку Шепетівської райради почепив перший жовто-блакитний прапор в місті. Ще за радянських часів долучився до відродження українського козацтва на Хмельниччині, став засновником Шепетівської районної козацької сотні. 1992 року обраний отаманом Хмельницького обласного козацького коша. Пізніше тривалий час очолював Хмельницьку обласну організацію УНА-УНСО, був активним членом Української Національної Асамблеї, керівником районної організації УНА, 2002 та 2006 року брав участь у виборах народних депутатів України за списком УНА. Останні 15 років мешкав у с. Іванківці Хмельницького району, де залишилась цивільна дружина.

Брав участь у подіях Революції Гідності в Києві та Хмельницькому. З початком російської збройної агресії проти України, добровольцем пішов до військкомату, але його не взяли — через вік та захворювання. Тоді долучився до добровольчого батальйону УНСО, восени 2014 вступив на військову службу до 1-го окремого інженерно-будівельного батальйону ЗСУ і вирушив у зону проведення антитерористичної операції, на Луганщину.

Загинув 12 березня 2015-го від кульового поранення у голову в селі Боровеньки Кремінського району Луганської області (за повідомленнями ЗМІ, — від кулі снайпера, але цей район на значній відстані від лінії зіткнення).

17 березня з воїном-добровольцем попрощались у Хмельницькому на майдані Незалежності. Похований наступного дня в селі Оброшине на Львівщині, поряд із могилами батьків, — в останню дорогу проводжали усім селом.