Бабич Олександр Володимирович
Закінчив школу №3 міста Кропивницький, після школи обрав кар’єру військового.
Заступник командира батальйону по роботі з особовим складом, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.
В зоні бойових дій з початку серпня 2014-го, дружині повідомив: «Настав мій час, я повинен виконати свій обов'язок!»
Вечором 5 листопада 2014-го під час обстрілу російськими збройними формуваннями позицій українських військовиків під Дебальцевим в намет влучив снаряд із стрільнями, куди забіг Олександр, почалася пожежа. Військові, що зазнали опіків, були доставлені до шпиталю. У Бабича обгоріло 92 % поверхні тіла, шкіра лишилася лише на грудях під кишенями та на ногах — під берцями, проте Олександр ще кілька днів боровся за життя.
Помер 8 листопада у Дніпропетровському шпиталі. Того дня синові Артему виповнився перший рік. Без Олександра залишилися дружина Олена, двоє маленьких дітей — Вікторія та Артем. Останніми словами Олександра Бабича були: «Я вас дуже люблю».
Похований у Мукачеві 12 листопада 2014-го. Солдати з його підрозділу на похованні емоцій не стримували.