Атаманюк Роман Олександрович

1 Життєпис 1.1 Навчання 1.2 Робота 1.3 Хобі 1.4 Громадська діяльність 1.5 Участь у Революції Гідності 1.6 Участь в АТО 1.7 Загибель 1.8 Прощання

Навчався в математичному класі Олександрівської гімназії в місті Суми, яку закінчив у 2007 році. Вступив до Сумського державного університету на факультет економіки та менеджменту, кафедра фінансів. У 2012 році захистив дипломну роботу на ступінь «магістр» англійською мовою. Був студентським активістом: організовував та брав участь в наукових, спортивних та громадських заходах.

Будучи російськомовним, повністю перейшов на українську, навчаючись на першому курсі.

Після завершення навчання в університеті, переїхав до Києва, де працював за своєю спеціальністю — фінансовим аналітиком у службі фінансового планування та контролінгу фінансового департаменту у корпорації «Артеріум».

Роман захоплювався грою в регбі. Був одним із засновників регбійного спорту в Сумах і його головним популяризатором. Професійно грав у складі київської команди РК «Ведмеді», коли проживав та працював у Києві.

Також займався бальними танцями.

Роман Атаманюк у ролі бунчужного дитячого наметового табору «Коловрат-2012» Роман Атаманюк у ролі чотового команди «жовтих». Теренова гра «Гурби-Антонівці 2013»

Активіст українського націоналістичного руху, член Студентського братства Сумщини та почесний член (посмертно)Молодіжного націоналістичного конгресу. Був вихованцем патріотичного наметового табору «Січ», потім — одним із головних організаторів та відповідальних за проведення на Сумщині дитячого наметово-патріотичного табору Молодіжного націоналістичного конгресу «Коловрат», на якому в 2012 і 2014 роках виконував роль «бунчужного».

Окрім цього, був співорганізатором теренової гри для молоді «Ревин Яр». Брав участь у тереновій грі «Гурби-Антонівці».

Учасник Революції Гідності. Був затриманий при зачистці 10 грудня силами міліції барикади на Грушевського, проте невдовзі був звільнений.

Входив до складу 14-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні Люди».

Роман Атаманюк, доброволець батальйону «Айдар» в місті Щастя Луганської області

Наприкінці серпня 2014 року Роман став добровольцем батальйону «Айдар». За його словами, близько двох місяців перебував у м. Щастя, чекаючи на бойові дії.

Вирішивши змінити батальйон, опинився в «Донбасі» і пройшов навчання під Дніпропетровськом. Саме там він познайомився зі своїми майбутніми бойовими побратимами, з якими разом перейшов у 93-ю бригаду ЗСУ, служив в 6-й роті на посаді стрільця. Після бою під Донецьким аеропортом, його роту передислокували у с. Водяне.

28 травня 2015 року поблизу Донецького аеропорту, у селищі Опитне, почався мінний обстріл. І хоч Роман не повинен був перебувати на позиції, він пішов замість хлопця, який не міг їхати на вогневі. В окоп потрапила міна, від якої Роман загинув. Його напарник залишився живим, оскільки Роман прийняв удар на себе.

1 червня 2015 року відбулося прощання з Роман Атаманюком у Воскресенській церкві УПЦ КП, після чого траурна процесія рушила центральними вулицями міста до кладовища. Кілька сотень людей зібралось, аби провести його в останню путь. Похований на Алеї Слави у Сумах, Центральне Кладовище.

Залишилися батьки.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 7, місце 9.