Андріюк Євген Олександрович

Народився 1993 року в місті Деражня (Хмельницька область). Закінчив деражнянську ЗОШ № 2. Відвідував спортивну школу, любив грати у футбол, був членом міської молодіжної організації «Модерн». В Деражнянському професійному аграрному ліцеї здобув фах тракториста.

З досягненням повноліття — контрактник, розвідник-радист, 8-й окремий полк спеціального призначення.

На фронті з весни 2014 року, поранений, лікувався в госпіталі. Визволяв Краматорськ, Слов'янськ. Пройшов перепідготовку в Костополі. Повернувся на передову 21 серпня, у складі розвідувального взводу, проїхали біля Волновахи, відбувся нічний бій, пошкоджено БМП. Проривалися на допомогу 3-у батальйону, що потрапив в оточення. 28 серпня зайняли оборону на блокпостах в Іловайську, під постійним артилерійським обстрілом.

29 серпня 2014 року зник безвісти під Іловайськом при виході з оточення. 29 серпня надіслав смс-повідомлення до батьків: «Будемо прориватися до своїх».

Вдома залишилися батько Олександр, мама Олена Олександрівна, сестра Ліза, дідусь Олександр та бабуся Катерина, тітка Алла Шеремет. Похований із військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України у Запоріжжі 1 жовтня 2014 року, на Кушугумському цвинтарі разом з іще 53 вояками. У квітні 2015 року після встановлення особи за тестом ДНК перепохований у Деражні. В останню дорогу Євгена проводжали на колінах.