Андріюк Василь Васильович «Німець»

Народився 1963 року в місті Косів (Івано-Франківська область). Василя, його брата і сестру виховувала бабуся Параска — мама померла молодою — у віці 33 років, а батько вдруге одружився. Закінчив косівську ЗОШ № 2. У Львові вивчився на електрика. Проходив строкову службу в РА, служив зв'язковим в одній із московських військових частин. Демобілізувався і вирушив на Донбас — працював електриком у шахті. Там одружився, але сімейне життя не склалося. Другий шлюб теж був нещасливим; сімейне життя налагодилося за третьою спробою — з Ярославою, молодшою на 16 років. Василь знову приїхав до Косова.

Член Косівської районної організації ВО «Свобода». Від лютого 2014-го був активним учасником Революції Гідності. Навесні записався добровольцем, солдат, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Німець». А дружині сказав що знайшов у Києві роботу на будівництві. Що на фронті — дізналася коли супроводжував в район першого убитого вояка. Дружині тоді сказав:

Як почуєш, що москалі добираються до Києва, тікай у гори! Тікай з дитиною, куди очі дивляться. Бо москалі дуже знущаються з наших жінок. Пощади не буде нікому.

23 серпня 2014-го загинув від кулі снайпера під Сіверськодонецьком в бою з російськими диверсантами, що займалися підготовкою теракту в Харкові. Повідомлялося, що бій відбувся в районі с. Смолянинове. Тоді загинуло ще 6 вояків Айдару: Володимир Бойко, Євген Гаркавенко, Андрій Корабльов, Оганес Петросян, Андрій Писаренок і Володимир Черноволов.

Докладніше: Бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ

Без Василя лишились дружина Ярослава, донька Анжеліка 1990 р.н. від попереднього шлюбу, син Андрій 2010 р.н., двоє прийомних синів та онука.

26 серпня з Василем Андріюком прощалися у Києві на Майдані Незалежності. 28 серпня похований в Косові, в останню дорогу проводжали громадою, відспівували священики УПЦ КП та УГКЦ. Люди в останню дорогу проводжали зі свічками під дощем.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 6, місце 8.