Андрєєв Андрій Олексійович
У 1990-х роках переїхав до України, проживав в місті Запоріжжя. Працював у КП «Запоріжелектротранс», водій трамвая. Їздив на свою «малу Батьківщину», після останньої поїздки повернувся пригніченим та розбитим. Жінці оповів, що більше туди не поїде, Росія стала йому чужою.
Мобілізований як доброволець 22 серпня 2014 року, солдат, номер обслуги 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 93-ї окремої механізованої бригади. У вересні побував вдома, попри проблеми із серцем, повернувся на передову.
Загинув 8 грудня 2014 року під вечір поблизу Маріуполя.
Лишилися дружина Вікторія й двоє синів — старший син В'ячеслав служив в 55-й артбригаді, молодший Андрій 1992 р.н.
Похований в Запоріжжі, кладовище «Капустяне» по вулиці Солідарності.