Андрєєв Андрій Олексійович
У 1990-х роках переїхав до України, проживав в місті Запоріжжя. Працював у КП «Запоріжелектротранс», водій трамваю. Їздив на свою «малу Батьківщину», після останньої поїздки повернувся пригніченим та розбитим. Жінці оповів, що більше туди не поїде, Росія стала йому чужою.
Мобілізований як доброволець 22 серпня 2014-го, солдат, номер обслуги 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 93-ї окремої механізованої бригади. У вересні побував вдома, незважаючи на проблеми із серцем, повернувся на передову.
Загинув 8 грудня 2014-го під вечір поблизу Маріуполя.
Лишилися дружина Вікторія й двоє синів — старший син В'ячеслав служив в 55-й артбригаді, молодший Андрій 1992 р.н.
Похований в Запоріжжі, кладовище «Капустяне» по вулиці Солідарності.