Абрютін Сергій Миколайович «Абрек»

Батько був трактористом, мама — кухарем у колгоспі. Закінчив середню школу, у Глухові вивчився на тракториста, в армії служив зв'язківцем. Після розформування частини працював у Глухівському лісгоспі, 2005 року пішов у міліцію.

4 роки працював у сумській міліції, патрульно-постова служба, нагороджений іменним годинником за відмінну службу. При одному затриманні хулігана напідпитку довелося застосувати силу. Згодом виявилося, що це був родич високопоставленого міліціянта. 2009 року Сергій змушено покинув ряди міліції. Працював охоронцем у Сумах, їздив на заробітки до Москви, повернувшись, влаштувався вантажником.

З квітня 2014-го в складі батальйону патрульної служби «Суми», снайпер 1-ї штурмової роти. Після скандалу із заступником командира батальйону звільнився, пішов до військкомату. В часі війни — заступник командира бойової машини, навідник-оператор, 93-а окрема механізована бригада.

Від жовтня 2014-го на фронті. Ніс службу на блокпостах, змінював побратимів у терміналі Донецького аеропорту. Загинув 29 грудня 2014-го в бою з російськими збройними формуваннями, що напали на позиції українських вояків. Терористи почали атакувати вночі поблизу селища Піски. Сергій устиг надіти каску, але не бронежилет. Абрютіна прошила кулеметна черга, коли він намагався витягти з оточення пораненого побратима. У тому бою загинули ще два вояки, з них — Олексій Дурмасенко.

Вдома залишилися дружина Марина і 5-річний син. Похований у місті Суми, Центральне кладовище, Алея поховань Почесних громадян.